Розвідка лейтенанта Зубарєва

Авт. Є.О. Гайдай, В.С. Чернікова
10 травня 1941 з аеродрому в Аугсбурзі, що розташований в Німеччині, злетів літак Мессершмітт Bf 110, за штурвалом якого у формі лейтенанта люфтваффе сидів обергрупенфюрер СС і СА, один із головних німецьких військових злочинців, Рудольф Гесс.

Рудольф Гесс

Іноді одна подія, немов камінець доміно, може стати початком цілого ланцюга фактів, які, на перший погляд, навіть не пов'язані між собою. Що ж спільного між долями Гессе і семи радянських розвідників, які у вересні 1943 року брали участь у визволенні Запорізької області? Як політ, що почався 10 травня 1941 у далекому німецькому місті Баварія, може бути пов'язаний з невеликим селом Гамівка, розташованим на території Приазовського району?

Втеча Рудольфа Гесса призвела до того, що 1 вересня 1942 року на посаду гебіткомісара Мелітопольського округу був призначений оберштурмбаннфюрер СА Георг Хейніш.

У 1923 році двадцятидворічний син торговця Хейніша з Нойштадта вступив до лав націонал-соціалістичної партії Німеччини. Саме цей крок став тим поштовхом, який через двадцять років занапастив тисячі мирних жителів Запорізької області.

Георг Хейніш

Кар'єра Георга Хейніша стрімко росла. Вступивши на службу до СД, він став організатором і керівником загонів СД в Бремені і Франкфурті-на-Майні, а до 1941 року був політичним керівником штабу рейхміністра Рудольфа Гесса, заступника Гітлера по партії. За вірну службу Георг Хейніш нагороджений бронзовою, срібною та золотою медалями НСДАП, а також почесним знаком.

 Після втечі Рудольфа Гесса Георг Хейніш був змушений зайняти іншу посаду, і вже через рік, у вересні 1942 року, доля привела оберштурмбаннфюрера в далеке українське місто – Мелітополь. На Україну відправляли кращих членів націонал-соціалістичної партії, і така посада вважалася почесною.

Зі свідчень Георга Хейніш на судовому процесі 16 грудня 1943, який відбувався в м. Харків: «У моє завдання входило керівництво управлінням господарства та експлуатацією ввіреній мені області. Я повинен був викачувати сільськогосподарські продукти для забезпечення армії і німецького тилу. Населення неохоче здавало продукти, саботувало здачу їх, а частина населення взагалі не була в змозі здавати необхідну норму сільськогосподарських продуктів. Ті особи, які чинили опір і не здавали потрібні продукти, були заарештовані гестапо і СД та ліквідовані. Ліквідувати - означає знищити, розстріляти. За час з 1 вересня 1942 по 14 вересня 1943 року в Мелітопольській області було знищено 3-4 тисячі осіб. За час моєї роботи в Мелітополі було приблизно 3-4 масових операцій, зокрема, в грудні 1942 року було заарештовано 1200 осіб відразу. Вони були направлені до Сімферопольського табору і там розстріляні або знищені за допомогою «газового автомобіля ». 

Газваген (газовий автомобіль) – використовувався нацистами для знищення цивільного населення і військовополонених радянської армії 

У червні 1943 року з метою ознайомлення з «відновними роботами на користь німецького народу» до Мелітополя до Георга Хейніша приїхали рейхсміністр східних окупованих територій Альфред Розенберг і рейхскомісар України Ерік Кох. 

Восени 1943 року, через рік після прибуття Хейніш до Мелітополя, почався наступ військ Південного фронту у Мелітопольському напрямку. 20 вересня 1943 221-а Маріупольська стрілецька дивізія стрімким маршем прямувала до рубежів оборонної лінії «Вотан». 

Протитанковий ров лінії "Вотан", південніше м. Мелітополь

Передовим загоном була рота автоматників 671-го стрілецького полку під командуванням лейтенанта Михайла Івановича Зубарєва. У завдання роти входила організація бойової охорони і розвідки території супротивника.

Лейтенант Зубарєв очолив групу розвідників, яка складалася з 7-ми автоматників. Крім командира до її складу увійшли молодший лейтенант Олексій Бобров, рядові Олександр Онищенко та Микола Пилипенко (імена інших трьох учасників групи невідомі). 

20 вересня 1943 року розвідники вийшли до дороги на підступах до Мелітополя. Помітивши, що по ній в їхній бік рухаються легковий і вантажний автомобілі, вони розташувалися по обидві сторони дороги, влаштувавши засідку. Дочекавшись, поки легковий автомобіль порівняється з розвідниками, був відкритий автоматний вогонь. З машини, яка різко зупинилася, вискочив шофер і намагався втекти, але тут же був скошений автоматною чергою. Вантажівка злетіла з дороги в канаву. Розвідники відразу ж кинулися до легкового автомобіля, в якому сидів німецький полковник з портфелем у руках. 

Бій закінчився без втрат, і група лейтенанта Зубарєва, разом з полоненим та легковим автомобілем, повернулася в розташування своєї частини. У ході цієї операції був захоплений військовий комісар Мелітопольського округу, оберштурмбаннфюрер СА Георг Хейніш. 

З 17 по 26 січня 1946 року в місті Києві, в Будинку офіцерів, проходив судовий процес, на якому вперше в історії 15 нацистів судили за злочини проти людства.

Георг Хейніш (праворуч) під час засідання військового трибуналу. Оголошення смертного вироку. Київ, 26 січня 1946 року. 

Рішенням військового трибуналу Київського військового округу оберштурмбаннфюрер був визнаний винним у вбивстві 5 тисяч мирних жителів Запорізької області, в тому числі 3 тисяч дітей. Георг Хейніш і ще 11 нацистських злочинців були публічно повішені в центрі Києва 2 лютого 1946, на площі Калініна (зараз це Майдан Незалежності). 

Страта. Площа Калініна. Київ, 2 лютого 1946 року. 

За підсумками операції по захопленню військового комісара Мелітопольського округу Михайло Іванович Зубарєв був нагороджений Орденом Червоного Прапора, Олексій Олександрович Бобров - Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, Олександр Григорович Онищенко і Микола Миколайович Пилипенко - медалями "За відвагу". 

Через місяць, 18 жовтня 1943 року, Микола Миколайович Пилипенко був важко поранений: одна куля потрапила йому в праве плече , інша – в праве око. 29 жовтня його привезли в ХППШ № 4195. ХППШ № 4195 в жовтні 1943 року розташовувався в с. Гамівка Приазовського району, в будівлі церкви. 8 листопада хоробрий розвідник помер від ран і був похований на громадянському цвинтарі в с. Гамівка. Зараз його прах покоїться в Братській могилі в центрі села Гамівка.

Церква в с. Гамівка, де в 1943 р. розміщувався ХППШ №4195           

 Братська могила в селі Гамівка Приазовського району, 

де похований Пилипенко М.М.

Ім’я Пилипенко Миколи Миколайовича на лівій стелі Братської могили в с. Гамівка Приазовського району

Список використаних джерел

1. Великая Отечественная война 1941-1945: энциклопедия / [М. М. Козлов, Я. Ю. Барабаш, П. А. Жилин та ін.]. – Москва: Советская энциклопедия, 1985. – 441 с.

2. Гайдай Е. О. Подвиг разведчиков / Евгений Олегович Гайдай. // Регион экспресс Запорожье. – 2013. – №39. – С. 6.

3. Киевские фотографии Г. И. Угриновича, 1930-1949 гг. [Електронний ресурс] – 2012. Режим доступу до ресурсу: http://reibert.livejournal.com/91254.html. 

4. Монетчиков С. Б. Что такое засада? [Електронний ресурс] / Сергей Борисович Монетчиков. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: http://www.bratishka.ru/archiv/2009/9/2009_9_10.php

5. Пантов Ф. В. Приазовський район. История в поколениях / Ф. В. Пантов, Л. М. Тимофеев. – Мелитополь: Издательский дом Мелитопольской городской типографии, 2013. – 628 с.

6. Чернікова В.С. Розвідка лейтенанта Зубарєва / Вікторія Сергіївна Чернікова. - Приазовське, 2014 р.

7. Шак В. Я считал, что отравление людей газом - гуманное средство / Владимир Шак. // МИГ. – 2013. – №46. – С. 39.

8. Судебный процесс о зверствах немецко-фашистских захватчиков на территории гор. Харькова и Харьковской области в период их временной окупации. // Красная звезда. – 1943. – №299. – С. 2.

9. ЦАМО МО РФ. Список умерших в госпитале 4195 ЭГ (исходящие номера с 6/1/2-988 по 6/1/2-1173) / Центральный Архив. Филиал (военно-медицинских документов, г. Санкт-Петербург) – 2013. – С.11

10. ОБД "Мемориал" http://www.obd-memorial.ru/html/default.htm

11. ЭБД "Подвиг народа" http://www.podvignaroda.ru/